Посiяне

Вера Свистун
Розгубила. Ви де, галасливі роки...
Нам зарано до раю. Не втікайте далеко!
Під дощами квітують лани і стежки.
Передвістям у небі - зажурливий клекіт.

Не чекайте, лелеки! Зажди, небосхил!
Ще здригається серце у спогадах щемних...
Пам'ять, будь! Із тобою - літаю без крил,
ще плекаю - любов'ю - посіяні - зерна.