***
На всё и вся без пафоса– давно б так.
Изыски рифм не тешат уж меня,
тем паче– стихо
торная работа.
Задолго до исхода дня
расплаты боль настала: понял вдруг ты
непобедимо время: надо ли
на поиск слов чужих свои минуты
терять, баланс балансов оголив?
Уж нет. Улыбкой горькой в веки кои
легла молчанья мудрого печать...
Нелёгок дар усталого покоя,
смиренья дар: и ведать, и молчать!
***
Чела к стенке. Достал револьвер.
Плетня из-за,
детки, всматривайтесь: больно?
Так, реприза...
После ели яишню с салом
Жали Мотре всмятку груди...
О, былое! Твоим вассалам
и в грядущем тесно будет!
***
Я-то как все. Брюки из полотна...
И сердце моё наган...
Жизнь повидал до последнего дна
сотнями ран!
Я... умолкаю не как все,
голоден по тишине:
то-то взойдёт великанский посев
ею верных дней!
Вот и не надо газетных фраз
–боль навек неврастреп.
Молча вырастет новый Тарас
–кровью полита степь!
перевод с украинского Терджимана Кырымлы
***
Дивлюсь на все спокійними очима
(Давно спокійний бути я хотів),
І вже не тішить вишукана рима,
А біль її шукати– поготів,
Коли дійшов за ранній біль розплати–
Збагнув усю непереможність днів–
Чи потребуєш час свій марнувати
на лад закінчень, суфіксів і пнів?
Ні, на вуста усмішкою гіркою
Лягла мовчання мудрого печать...
Дар нелегкий ваш, досвіде й спокою,
Дар розуміти, знати і мовчать!
***
Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйтесь, дітлахи, з-за тину,
-Гра бездоганна!
Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!
***
Я- як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!
От! І не треба ніяких слів!-
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!
Ось і не треба газетних фраз!
-Біль є постійно біль!
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!
Євген Плужник