Вітер степом розгулявся,
Гне додолу ковилі,
З ланцюгів, немов, зірвався,
Й бешкетує по землі.
Загудів в урвищі дико,
Грізно навіть зашумів,
І поводиться він дивно,
Знав завжди чого хотів.
За селом яри, урвища,
Б’ють водою джерела.
Вітер там гуляє, свище,
Гойда калини ягідки.
Грім по небу прокотився,
Загуділо, загуло…
Веселки колір обновився,
Прикрашаючи село.
Дощ липневий з хмари хлинув,
Щедро землю напоїв,
Вдалину пішов, полинув,
Грім відлунням прогримів.
Стало знову тихо-тихо,
Засіяло сонце вмить,
А дощем калина вмита,
У промінні мерехтить.
Калини ягоди червоні,
Дарують нам свою красу,
Їх проміння ніжно гріє,
Пестить дощову росу.