Життя народжує світи…
Десь там у просторах безодні…
По колу ходим вічнім ми…
З мільйона мабуть, а бо з сотні…
Своєї долі чаклуни…
Ми чимось схожі, всі на зорі…
В душі десь трохи диваки…
Де мрія повної свободи…
Всім править всесвітом життя…
Ми на балу життя тім гості…
І кожен день така війна…
Застрягли по вуха в болоті…
Де кожен прагне свого “Я”…
Себе красуя при нагоді…
В тим вічним ритмі мчить Земля…
З гачком чекаючи на взводі