Їй захотілось полюбити і позабути все минуле:
закоханості, що траплялись, розлуки, ті, що назавжди.
Їй захотілось у любові новій сказати: «Я забула
усе і всіх... Тепер, коханий, один-єдиний – тільки ти...»
І захотілось полюбити... А захотілось – полюбила...
Для жінки, що любити хоче, – нема на світі перешкод.
І глибоко в жіноче серце кохання пристрасне пустила,
яке освячено єднанням душі і тіла насолод.
Вона отримала кохання, яке не окликають всує.
Коли кохання пощастило – лише на нього і молись...
І більше нічого додати – любов жіноча потребує
якоїсь миті тільки тиші... І рук та пальців, що сплелись...