Ну що за дідько, що за злива
Яка змиває все у щент
У тебе є минуча віра
Яка потоне у момент
З нею разом, пліч о пліч
Йдеш не торкано проблем
Як не дивно змінна річ
Те що ми в собі несем.
Трішки більше ніж учора
Менше маєш ніж поті‘м
Головою ніби хвора
Наче вдарив з неба грім.
Схаменулась за секунду
Думка, що плека вночі
Так небажано сутуло
Зазира позаочі‘.
І мрійливо посипа
Спецію своєй душі
Каже — те, чого нема
Не зібравши- залиши.