***

Виктория Дрибница
Я відкрию вікно серед ночі
І подивлюсь на сніжну весну
Нагадає вона про ті ночі
Що колись несли теплоту.

Нагадає мені моє серце
Скільки болю воно прожило
Нагадають мені мої думи
Все що було, хоч будо давно.

Ми з роками стаємо грубіші
Ми жорстокіші від диких тварин
А від чого такі у нас зміни?
Бо колись відчули ми біль.

Нам приносили біль близькі люди
І ті люди, що нам не близькі
Ті, хто грався у наші надії
За кого чеплялись, як за буї.

Хто здався першим коханням
І хто друзів вигляд робив
Після цього кожен змінився б..
Є багато для цього причин.