Приходь до мене за словами... Мені ніколи не бракує
для тебе слів, які на світі ніхто не мовить так, як я.
Приходь до мене за словами... Почуєш і не пошкодуєш.
У кожного до тебе слова одне відлуння: «Ти – моя».
Я чую, чую: за словами ідеш надійними стежками,
які щомиті викладаю бруківкою зі щирих слів.
Стежки зі слів – те найдорожче, що пролягає поміж нами,
бо я ніколи за словами не шкодував і не жалів.
Ти йдеш до мене... Ти приходиш... І додаєш до слова слово.
Слова споріднюють, єднають. Ми – це слова. Слова – це ми.
І кожне слово – це зізнання, що нам нашептано любов'ю.
Приходь до мене за словами – як йдуть на світло із пітьми...