На Зимну Воду синя хмара пішла, не озирнулась навіть,
немов це я її образив, що не повірив у дощі.
Немов щось дивне відбулося липневим вечором між нами,
і я несу відповідальність за відчуття в її душі.
І я, як чоловік, повинен по-людськи думати про неї,
про дощ, який не народила, веселку, що не відбулась.
І я, як чоловік, повинен летіти з нею над землею,
і щоб планета там, під нами, без сліз на щастя спромоглась.
І розуміння, що ніколи вона не стрінеться зі мною,
мов блискавка, мене хвилює і серце щемом обпіка...
Уже над Зимною Водою... Уже за Зимною Водою...
Вона все далі, далі, далі,,, Небесна, вільна і легка...
.........................
Зимна Вода - передмова міста Лева