В тер

   
Не ревнуйте вітер до тополі,
Що цілує листячко, її,
Бо немає в нього щастя й долі,
Та бракує спокою в сімї.
Виросли давно вже вітренята,
Полетіли по святій землі,
Можуть обійтись тепер без тата,
У самих, є діточки малі.

Не ревнуйте вітер до калини,
Що у лузі знову зацвіла,
Залітав у гості до дівчини,
Та вона, за іншого пішла.
Вітер не загнати до комори,
Не посадиш брата під замок,
Облітати хоче всі простори,
Сіючи красивий цвіт думок.

Не ревнуйте вітер до джерела,
Коли він із нього срібло пє,
Розцілує всі міста і села,
А комусь і спати не дає.
Високо за хмари вітер лине,
Приганяє спеку, чи дощі,
Бо він має серце лебедине,
Може вас кохає від душі?