Гріхи душу точили і глодали:
А їх було ,немов сміття,той міх.
Знайдіть її, і що б ви не сказали,
Ви замоліть же перед нею гріх.
Гріхи душу глодали без упину.
Свідомі й несвідомі теж були.
Вели її,ну просто,до загину
Й навколо неї омут свій плели.
Гріхи душу точили,мов вода камінь,
І біль її щораз сильніший був.
Душа стогнала: « Скоро мені амінь…»,
Та стогону душі ніхто не чув.
Гріхи душу в макітрі розтирали,
Та стрепенулася знівечена душа.
Гріхи не думали і навіть не чекали,
Що враз прозріє від гріхів душа.
Гріхи душу хотіли спокусити
І знов в свої тенета затягти.
Та більш душа не хоче з ними жити
І без гріхів життя хоче пройти.
30.06.2018 р.