Скільки часу даремно потрачено.
Скільки років пішло нанівець.
Скільки в цьому житті не побачено
і не знайдено милих сердець...
Та за все, що траплялося в долі,
я подякую щирому Богу,
і поволі, ой, дуже поволі
вже збиратимусь в іншу дорогу.
Та ще трохи по світі побігаю
подивлюся на іншіі люди
На все гляну із радісним сміхом.
Я не знаю зі мною що буде
завтра, й навіть в наступну хвилину.
Про майбутнє ніскільки не думаю.
І колись я у всесвіт полину
із найлегшим - з своіми лиш думами.
24 червня 2018 р