У сні я бачила обличчя Смерті,
проте життя моє так хоче битись вперто,
що я зі сміхом їй плюю між очі!
Та вже з’являється вона мені щоночі!
І вабить в прірву, безвість, забуття,
звідки мені не буде вороття.
Прийди до мене і тебе пригощу
своїм життям, душею; свої мощі
віддам такій же, як і я – тобі,
Від голоду ж у тебе повпадали очі!
Ну, досить побиватись у журбі,
О, ненаситна Смерть! Хай голод твій втамує
моє нікчемне тіло, що лиш вік марнує.
2003
ілюстрація: Аrno Andrey