Автор: Миклош Форма. Украина
Перевод Инессы Соколовой (вольный)
***
Сидел наедине с дождём,
глядели мы друг другу в очи.
Стучал в окошко он плечом,
чтоб я не спал, дождь спать не хочет.
Он сетовал на облака,
просил судить их за измену:
им только плакать, убегать,
как призракам, живут вне плена.
Всю ночь я слушал речь дождя
и с ним бесспорно соглашался.
Увидел малость погодя,
как дождик с тучкой целовался.
Оригинал
Автор: Миклош Форма
(http://www.stihi.ru/2018/06/28/4773)
***
Я сам на сам залишився з дощем.
Дивились одне одному у очі.
До ранку він штовхав вікно плечем,
щоб я не спав, бо спати він не хоче.
Він скаржився мені на зраду хмар,
просив щось зле про зрадниць написати,
які так люблять плакати й тікати,
ті хмари – вічні родички примар.
Всю ніч я слухав дощові слова
та щось тихенько шепотів на згоду.
І ніч дала побачити нагоду,
як дощ крізь сльози хмари цілував...