О, ветры, ветры – вы степей утехи,
Порой – отрада сёлам, чаще – страх.
О, сколько вас порой гнездилось в стрехах
И в дымоходах пряталось впотьмах.
О, ветры, ветры – властны, равнодушны,
Вы – с крыльями могучих ветряков,
О, сколько вас насквозь пронзало души
Без времени усопших земляков.
О, ветры – струи солнечных волокон,
Вы сёл пустых конвой и палачи,
Влезаете в глазницы битых окон
И сквозняками плачете в ночи.
О, ветры, ветры – в сёл безлюдных эхах,
То в белом, то в зелёном вязнет час…
О поцелуях, плачах, и потехах
Ветра пропели каждому из нас.
От времени нет бегств и отключений.
О, сколько сёл свой обретают крест…
И от ушёдших нет предупреждений…
Лишь ветер. Ветер в пустоте окрест…
29.06.2018
=============================================
Вiтри, вiтри... Людмила Юферова
Вітри, вітри, степів моїх утіха,
Сільська розрада, а під час і страх,
О, скільки ж вас гніздилося у стріхах
І ночувало в теплих димарях.
Вітри, вітри, всевладні і байдужі,
Із крилами потужних вітряків,
О, скільки ж вас пронизувало душі
Моїх спочилих в часі земляків.
Вітри, вітри, космічні таємниці,
Ви за пустим селом наглядачі,
В розбиті хатні б’єтеся зіниці
І протягами плачете вночі.
Вітри, вітри, в селі безлюдно й лунко,
То в біле, то в зелене гусне час…
І запахи, і сльози, й поцілунки
Вітри спивали в кожного із нас.
Нема від часу втечі і відключень.
О, скільки вмерло і вмирає сіл…
І з тими, хто пішов, нема сполучень…
Вітри, вітри і пустки навдокіл…
http://www.stihi.ru/2018/06/03/5491