На Савранщині багатій,
Там стоїть село на платі.
Кам'яне село зовуть,
Там живе багатий люд.
Клуб в селі тому високий,
Молодь в ньому собиралась.
І лиш музика заграла,
Все село туди збігалось.
А великий стадіон,
Всіх збирав він на футбол.
І як гол там забивали,
Всі птахи на мить здригались.
А парок який здоровий,
Він збирав всю дітвору.
Грали в жмурки, в коровая,
Просто падали в траву.
Плели із квіток віночки,
І кидали в огірочки.
А яких пісень співали,
Тепер мабуть не згадали б.
Є в селі Яланець-річка,
Радість була дітворі.
Бігли ми туда купатись,
І побавитись в воді.
Все було це так давно,
Наче в казці, чи в кіно.
Виросли маленькі діти,
І розбіглись хто куди.
А тепер село пустує,
Наче було все як в сні.
Всі кудись пороз'їжались,
Лиш остались старики.
Тепер тихо коло клубу,
І пустує стадіон.
У парку лише дерева,
Розмовляють між собою.
У селі були сади,
Найбагатші на землі.
А які були баштани,
Виноградники каштани.
Ліс у нас який красивий,
І байраки молоді.
Скільки люду побувало,
Скільки було там рідні.
А Явдошкина гора,
Наче магніт всіх звала.
Бігли взрослі і малі,
Покататись на горі.
Ось так весело жили,
У великому селі.
Що тепер про це казати,
Треба чаще приїзжати.
Оживе наше село,
І згадає як було!!!