А день уже, як гілочка, всихає,
Хоча іще й півлітечка нема.
Комусь десь осінь крилами махає,
Крізь ночі йде лугами, крадькома.
На сонці вигорає колір літа,
І відцвілась півонія в саду,
Не шлють фіалки проліскам привіту,
Лиш видно гроз велику чередУ.
Линяє літа хустка кольорова,
Димить туман над річкою вночі,
І вибрита трава в старій діброві,
Печалі стрічка висне на плечі…
Промчить і літо конями гнідими,
Бач, хвиськають дощі, мов батоги…
І ми з тобою вже не молодими
Знову зайдемо в зиму, у сніги.
Й нехай мороз лягає нам на скроні,
Нехай завія навколо кружля, -
Ми двох в кохання дивному полоні
Чекати будем в небі журавля…
Сьогодні ж літо скапує хрещате,
У сині очі липня загляда…
Життя, здається, тільки лиш почате,
Але за обрій сонце вже сіда…