Гроза надвечiр

Таланна Соколенко
Вітер в хмарки поцупив намисто,
Заховав у своїм рукаві,
А як сонце зайшло променисте,
Загубив випадково в траві.

Зажурилася, схлипує хмарка,
Слізки падають в теплі кущі.
Небо гримає на розбишаку.
Мокрий вечір іскриться й блищить.

Під листочком сховався комарик,
З крилець струшує краплі роси.
А у сутінках блима ліхтарик,
То намисто шукають усі.