Засяє світло літньої зорі
над небом українським і бездонним,
і розіллються в серці солов'ї
дзвінким і чистим кришталевим дзвоном.
Сади чарівні у вечірній імлі
і золотий Чумацький Шлях над ними...
На цій омитій росами землі
здаються всі слова чомусь німими...
Дерева сонні, трави мовчазні.
Лиш соловейків спів тривожить душу.
Пливуть думки приємні і сумні...
Про щось шумить зелене листя груші...