Володимир Висоцький «Жертва телебачення»
Є телевізор! Подайте трибуну,
Так прокричу – полетить в сині далі:
Він не вікно, - у вікно я й не плюну, -
З ним в цілий світ двері нам прорубали!
Все на дому, огляд – класний, мов сон:
Літо в Криму, ураган і Кобзон.
Фільм, сьома серія, - тут щось би згриз:
Шість попередніх бо, я ж не дививсь.
Врубаю першу - а там пірнають,
Але це так собі; а в сам кінець -
«А ну ж бо, дєвушки!» Що витворяють!
І всі у фартушках! Ото триндець!
Біля екрану в квартирі елітній
Сум і скорботу я бачу віднині,
У груди повітря я світу вдихаю.
Ніксон іде, ось його господиня.
Ось тобі раз: іноземний глава –
Око милує його голова!
Ледь підпихнув ближче я тубурет -
Й став із з главою я тет,.. і на тет.
За ним - ударники хлібопекарні
Дають про випічку, хай йому грець,
А ось - улюблена «А ну ж бо, парні!»
Стріляють, цибають, - ото триндець!
Якщо не дивився - то, коли не дурень ти,
На крайній випадок, богом прибитий.
Ти ж бо, не знаєш про розшук талантів,
Ти ж і не відаєш, хто даровитий!
О восьмій - футбол РСР - ФРН;
З Мюллером я – наче друг, ось рефрен!
Травма і шок, потім ще й інтерв'ю.
Добре, що я за Указом не пью!
Там хтось виїхав на конкурс у Варні,
Мені квартал туди, як навпростець.
А ну ж бо, дєвушки! А ну ж бо парні!
Всі лізуть першими – ото триндець!
Переконати б мені вперту Настю! -
Настя бажає в кіно, як субота,
Настя базікає: «То є пристрастя,
Чи ж бо дурня скриньки для ідіота!»
Я перейнявся: в квартиру зайду,
Глядь - вдома Ніксон і Жорж Помпіду!
Все суперово: я пляшечку взяв,
Жорж - загегелив, а Річард не став.
А далі – весело все, та шикарно:
Врубав четверту я - і на балкон.
«А ну ж, дєвочки» «А ну ж бо, парням»
Вручають премію в О-О-ООН.
... І наостанок, на закритій на дачі,
Де, на жаль, нав'язливий сервіс,
Я в маренні все ще дививсь передачі,
Все заступався за Анджелу Девіс.
Чую: «Не плач, у тайзі все в нас «бьєн»,
Виграно матч РСР - ФРН,
Сотню падлюк полонили війська,
а Магомаєв співа в КВК».
Тут нам не легко всім. Але, як водиться:
Два телевізори, - хай тобі грець!
«А ну ж бо, дєвочки», «А ну ж бо, хлопці», -
За них не боязно. Відпад, триндець!
- Переклад Володимира Туленка
https://www.youtube.com/watch?v=TpYadg52IJg
*****
Владимир Высоцкий «Жертва телевидения»
Есть телевизор! Подайте трибуну,
так проору - разнесется на мили:
он не окно, - я в окно и не плюну, -
мне будто дверь в целый мир прорубили!
Всё на дому, самый полный обзор:
отдых в Крыму, ураган и Кобзон.
Фильм, часть седьмая, - тут можно поесть:
я не видал предыдущие шесть.
Врубаю первую - а там ныряют,
но это так себе; а с десяти -
«А ну-ка, девушки!» Что вытворяют!
И все в передничках! С ума сойти!
Я у экрана, мой дом - не квартира!
Я всею скорбью скорблю мировою,
грудью дышу я всем воздухом мира,
Никсона вижу с его госпожою.
Вот тебе раз: иностранный глава -
прямо глаз в глаз, к голове голова.
Чуть пододвинул ногой табурет -
и оказался с главой тет на тет.
Потом - ударники хлебопекарни
дают про выпечку до десяти,
и вот - любимая «А ну-ка, парни!»
Стреляют, прыгают, - с ума сойти!
Если не смотришь - то, коль не болван ты,
то уж, по крайности, богом прибитый.
Ты же не знаешь, что ищут таланты,
ты же не ведаешь, кто даровитый!
В восемь - футбол ССР - ФРГ;
с Мюллером я на короткой ноге!
Судорога, шок, а потом - интервью.
Ох, хорошо, что с Указу не пью!
Там кто-то выехал на конкурс в Варне,
а мне квартал всего туда идти.
А ну-ка, девушки! А ну-ка, парни!
Все лезут первые - с ума сойти!
Как убедить мне упрямую Настю? -
Настя желает в кино, как суббота,
Настя твердит, что проникся я страстью
к глупому ящику для идиота.
Да, я проникся: в квартиру зайду,
глядь - дома Никсон и Жорж Помпиду!
Вот хорошо: я бутылочку взял,
Жорж - посошок, Ричард, правда, не стал.
А дальше - весело, еще шикарней:
врубил четвертую - и на балкон.
«А ну-ка, девушки» «А ну-ка, парням»
вручают премию в О-О-ООН.
...Ну, а потом, на закрытой на даче,
где, к сожаленью, навязчивый сервис,
я и в бреду всё смотрел передачи,
всё заступался за Анджелу Дэвис.
Слышу: «Не плачь, всё в порядке в тайге,
выигран матч ССР - ФРГ,
сто негодяев захвачены в плен,
а Магомаев поет в КВН».
У нас действительность еще кошмарней:
два телевизора, - крути-верти!
«А ну-ка, девушки», «А ну-ка, парни», -
за них не боязно с ума сойти!