Якби мого чоловіка,
Не ділили десять баб,
То б не знала я довіку,
Що царівни вийшли з жаб.
Вони прудко обігнали
Еволюції закони.
Щоб із грязі - зразу в дами
Вийти в світ без перепони.
Заховавшись в верболози,
Власне, думали про розмір
Розтягаючи надміру,
Жабячу зелену шкіру.
Та забули - силіконом
Накачати кволий мозок,
Що, керуючи нейронами,
Жабам імпульси шле в грози.
Бо як тільки - капнуть гроші,
Із карманів задощить.
Жаби ждуть метаморфози
Й перетворюються вмить.
Язиками, як буває
В звичайнісіньких ропух.
По зальотниках стріляють
Поки він у них не спухне.
У долоні файно плещуть,
І кругами біля принців.
Розганяють ворожнечу,
Квакають на громовицю.