Вольный перевод
с укр. стих. Валентины Козачук
http://www.stihi.ru/2018/06/19/5326
Я в твои окунулся глаза.
Замер я и от счастья немею,
Душу мне окатила слеза,
Я тебя обниму и согрею...
Я без ласки твоей загрущу,
Но я верю, меня ты полюбишь.
Всё забуду и всё я прощу,
Только-только меня приголубишь.
Смотришь с нежностью ты на меня...
Ты коснись моих пальцев губами.
Посмотри, как друг дружку манят -
Что же с ними стряслось, с голубями?
Как он выпятил гордую грудь,
Распустил свои крылышки белы,
Говорит ей: поласковей будь!
Что, голубка, подходишь несмело?..
Погляди-ка, слезинка дрожит
У неё, вот уж катится ярко.
Этот миг он давно сторожит!
И целует! Целует так жарко...
оригинал
Як голуби...
Промовчу, немов занімію,
Лиш дивитися буду в очі
Я тебе обійму, зігрію,
Хоч в душі іще біль тріпоче…
Все прощу назовсім й відразу,
Та мене ти, звичайно, чуєш.
Бо кохання мовчить до часу,
І про нього не можна всує.
Знову дивишся ніжно в очі.,
Доторкаєшся рук губами,
Може ти дізнатися хочеш,
Що то діється з голубами?
Бачиш, він, розпустивши крила,
Ходить, випнувши гордо груди?
Отже, каже: - Дивися, мила,
Ти зі мною щаслива будеш!
А у неї в очах сльозинка…
Підійшов і ніжно воркує:
– О, голубко, моя сніжинко!
...Бач, цілує її, цілує!!!