Промовчу, немов занімію,
Лиш дивитися буду в очі
Я тебе обійму, зігрію,
Хоч в душі іще біль тріпоче…
Все пробачу назовсім й відразу,
Та мене ти, звичайно, чуєш.
Бо кохання мовчить до часу,
І про нього не можна всує.
Знову дивишся ніжно в очі.,
Доторкаєшся рук губами,
Може ти дізнатися хочеш,
Що то діється з голубами?
Бачиш, він, розпустивши крила,
Ходить, випнувши гордо груди?
Отже, каже: - Дивися, мила,
Ти зі мною щаслива будеш!
А у неї в очах сльозинка…
Підійшов і ніжно воркує:
" О, голубко, моя сніжинко!"
...Бач, цілує її, цілує!!!
Перевод на русский Иосифа Бобровицкого:
Промолчу, словно вдруг онемею,
Лишь в твои загляну я очи.
Я тебя обниму, согрею,
Хоть в душе ещё боль щекочет...
Всё прощу навсегда и сразу,
Ты меня услышишь, конечно.
Ведь любовь не боится сглазу,
Рассуждать о ней всуе грЕшно.
Снова смотришь ты нежно в очи,
Прикоснёшься к рукам губами,
Может ты разузнать захочешь,
Что творится меж голубями?
Видишь, крылья свои распуская
И вперёд выступая грудью,
Говорит он: "Гляди, дорогая,
Ты со мною счАстлива будешь!"
У голубки в глазах слезинка...
Подошёл и нежно воркует:
"О, голубка моя, снежинка!"
... Ишь, целует её , целует!!!