М.
Зацілую тебе, коханий...
Але потайки, не для всіх.
Будеш у поцілунки вбраний –
мій таємний щасливий гріх.
Так, я – грішна, та я сміюся,
бо я тим грішу, що мовчу.
Зацілую – тебе нап'юся,
і сміюсь – наче шепочу...
І карбується, вкрай важливий,
німоти невимовний щем:
і мовчати вже неможливо.
і сказати не можна ще...