До мого кохання - липнуть
Всі без винятку гадюки,
Не встигаю й оком глипнуть,
Як його ведуть під руки.
Не встигаю - і моргнути,
Як відьми збирають мак,
І вхитряються зігнутись -
Ставши, як на грядці - раком.
Не встигаю - і помітить,
Як дівки - втрачають розум,
В ноги падають, як квіти
Безсоромної мімози.
Не встигаю - й здивуватись,
Як дівки за поворотом,
Як додому, йдуть до мага,
Взнавши силу привороту.
Він потрібен всім й одразу -
Як кохання лебедине.
Всі би вийшли заміж зразу -
Й народили по дитині.
Але я зізнаюсь чесно,
Мабуть - в тім кохання суть,
Що якби не інтерес той,
Збайдужіла б я, мабуть.