Я вивчаю природу тіней... Тих – знайомих... І тих – незнаних...
Що присутні на кожнім кроці. Що примарились уві сні.
Що, закоханними жінками, мов русалоньки, йдуть за нами.
І не скаржаться на каміння і на долі свої сумні.
Я вивчаю природу тіней... Тих – великих... І тих – маленьких...
Що пишаються гордим храмом. Що ховаються у траві.
Що, здавалося б, і на дотик – доброзичливі і м’якенькі.
Є й такі, що, як ти не станеш, все – оманливі і криві.
Я вдивляюсь у обрис тіні... Тінь – слухняна і непримхлива –
зазирає мені у вічі і повторює кожний рух...
І, здається, як світла жінка, що закохана, полохливо
загортає мене в обійми невагомих і вірних рук...