Земле тепла, земле жива,
Ти тримай мене лагідно, міцно.
Щиросерді мої слова:
Я топчу тебе ненавмисно.
Накотили сиві жнива.
Бачиш працю мою старанну?—
По отавах твоя трава
Має зачіску бездоганну!
Земле щедра, земле рясна!
Вітер пилки з тебе здуває.
Як збудила тебе весна —
Й досі квітом орґазм триває.
Чи ти відпочиваєш — бозна,
Все ґронишся з невтомним шалом,
Щоб, закохано-навісна,
Розродилася урожаєм.
Якби можна було збагнуть,
Не подавшись до смерті в прийми,
Колискових твоїх, що чуть,
Але не зрозуміти, бігме!
Земле люба, земле м'яка,
Хто з живих твою мову сприйме?
То ж чекаю, душа чека,
Коли візьмеш мене в обійми.