Translation:
SONNET
------
I am a keeper of the last-year rain
And his adherent who vibrates among those
Who was involved and felt a grip to gain
These melted grains and their underground grow.
The water atoms make a murmur sound.
They are the magma, boiling up tsunami.
The last-year rain, he will be raised and found.
He is the one from where the rainbow’s coming!
And I such way will rise again in spring
From all this cold which new about my spree.
I’ll try upswing and build my new tomorrow
To blindly root myself in future fall,
In melancholic tin of water flow –
This cycle of the happiness and sorrow.
Original:
СОНЕТ
-----
Я доглядач торішнього дощу.
Його ревнитель. Я вібрую серед
усіх причетних, хто також розчув
підземний ріст прозорих талих зерен.
Я чую клекіт атомів води,
які скипають магмою зісподу.
Торішній дощ не може не зійти
і не вродити райдугу і воду!
Отак і я – воскресну навесні
від холодів, що знались на мені,
і в міру сил зіпнуся до роботи,
щоб восени навпомацки врости
в меланхолійне олово води –
цей кругообіг щастя і скорботи.