Мое кохання... кава... радість
Приємні вигини до зору.
Та біла чашка, темна... святість
Розмова в слові... непрозора.
Кохана, ти моя спокуса
Надія зустрічі... розмова.
То біла, як пір'їна буса
То темна, ніби чорна кОса.
Тебе я бачу, мов би тінь,
Або відбиток, чи омана,
Міняєш приязнь ти на гнів,
Моя вельможна, ясна панно.
Та все ж тебе кохаю я,
Та біля тебе мов примара.
Я чую співи солов'я,
Та біля тебе він нездара.
Ти не мовчи, ти заспівай,
Нехай зірки зітхнуть у ночі.
Ти мій весняний водограй
Мої забуті ясні очі.