Оригiнал:
Я Вас, далекий мій, не втримаю
ні заклинанням, ні молитвою,
ні жестом лагідним, ні римою,
ні ворожбою заповітною.
Я не втішатимусь надіями,
бо що надії — пустоцвіт вони!
А ми вже не помолодіємо,
хоч нам ще зоряно і вітряно.
Нас ще вітають дальні станції,
і недосяжні, і омріяні,
та підступає час ротації
й перечити ми не посміємо.
Я не затримаю, не втримаю…
не зазіхатиму на спокій, бо
лиш можу хмаркою незримою
торкнутись неба темноокого.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Не удержу я Вас, приветный мой,
ни заклинаньем, ни молитвою,
ни жестом ласковым, ни рифмою,
ни ворожбой своей заветною.
Не утешаться мне надеждами:
ведь что надежды? – пустоцвет они!..
Не молодеем мы одеждами,
хотя и звёздно нам, и ветрено.
Пусть дальние нас манят станции,
не досягаемые милями,
но нам не отменить ротации
во времени…перечить смеем ли?!..
Не удержу неудержимо я,
покоя не лишу ни разу я...
могу лишь тучкою незримою
коснуться неба темноглазого.
Спасибо за аватар
Валечке Рыдванской из ФБ!