Погомонімо, друже, про таємне:
Про те, що знаємо лиш ти і я.
Мелодію у серці ношу ревно:
Вона для тебе – душу звеселяй.
Звучиш в мені, мій запізнілий цвіте!
Надія найдорожча ти моя!
Тобою я живу, найкращий в світі.
Я - радість невичерпная твоя.
Вольный перевод Григория Пономарчука
Поговорим с тобой о тайном,
О том, что ревностно храню.
Что с нами было - не случайно,
Ни в чем тебя я не виню...
Живёт во мне последним цветом
Надежда светлая моя...
Мне без тебя не видеть света,
Приди, приди, я вся твоя!
перевод Л.Михайлов
http://www.stihi.ru/2018/10/22/5538