Вітання тобі з Землі, моя душа-ненажера!..
Тут лячно трохи, і я ховаю серце за тінь
печер свого забуття...
Воно ж бо не спить, холєра!
І знову мене штовха у пекло нових хотінь...
Та цей збунтований дух минуле в майбутнє кличе,
щоб «інь» холодних страхів змінити на теплий «янь»,
в якому квітень з небес мій березень перелічить,
і в підсумку забере у рай класичних бажань...