Розрахувалась наперед
за все життя моє майбутнє...
А далі – не була присутня
в житті моїм, яке не мед.
Я ніби вибрала усе
щасливе – в юності, раніше...
А потім – протилежне, інше,
сумне... І шепіт: "Бог спасе...".
Та вище молитов усіх,
і вище вічних слів до неба –
ростити діточок потреба,
до серця пригортати їх...
І все для них: і день, і ніч
жіночої простої долі.
І котиться життя поволі
без пристрастей і протиріч.
Чи зрозуміє хтось мене,
що вчора чоловік зустрівся...
І так у очі подивився,
що я забула про сумне.
Єдиний погляд, лиш один,
а очі ті не забуваю.
Я вже на погляд той чекаю...
Я не права – життя триває.
І відродився часу плин...