Запределье-12. Любовь

Надия Медведовская
Всіх ближніх, що душею я люблю,
У пам'яті збираю воєдино.
Тоді очима  їхніми ловлю
Старе й нове, постійне й швидкоплинне.
І згадую роки та імена,
І згадую життя найвищі злети.
Тоді цвіте в душі моїй весна,
Тоді пісні складаю, мов букети.
Тоді вплітаю радість в кожний рух,
І з радістю літаю наяву.
І внутрішній стає чіткішим слух,
Тоді в ладу зі світом я живу.

Тоді пісень нові гірлянди шлю
Всім ближнім, що душею я люблю.