Обіцяла прийти, та з дівчатками заговорилась...
Та у них і турбот – теревенити про височінь.
Обіцяла прийти, та, як завжди в дівчат, запізнилась.
А тепер підійшла і, покірна і винна, мовчить.
І, пробачення ради, убралась в рожево-яскраве.
Причепурена, ніжна, та слова не скаже "прости".
Це для неї всі зустрічі – мила дівоча забава,
а для мене побачення – прихисток від самоти.
А вона – та принцеса, якої давно мені треба.
Легковажна, легка... Хоч одразу горни до грудей...
О, хмаринко моя, як я хочу злетіти до тебе.
Та хмаринки – лиш поклик небес для мрійливих людей...