Потемки за цвистом бозу
Молода душа руша
Попри парканів сторожу
Через псів на волю божу
Світ для неї оберта
Гріє посмішка майбутня
Тих очей що цвіт для них
Радість щиро незабутня
Рідний погляд тихий сміх
Тепло-тепло поряд терпко
У вологий вечір-спів
Непочуте саме близьке
Непрожито стільки снів
1983
Михаил Александрович Врубель 1900 Сирень