"О, як ми ревно клянемо тиранів..." (Борис Олійник, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=5397)
О, як ми ревно клянемо тиранів,
А їм оте - як мертвому баклага:
Лежать собі, усохлі, мов тарані,
У полинялих мушлях саркофагів.
Двадцятий вік відважно і громово
Старих богів розвінчує на стінах.
Зате перед новими - по-новому,
Демократично... повза на колінах.
А сфінкси, як завжди,
ховають тайни
У сардонічнім обрисі губів...
І взагалі: коб не було рабів,
Цікаво, чи з'явилися б тирани?
"О, КАК МЫ РЕВНОСТНО КЛЯНЕМ ТИРАНОВ..." (вольный перевод П.Голубкова)
О, как мы ревностно клянем тиранов,
А им проклятья те - как мертвым фляга:
Лежат себе, засохли, как тарани,
В ракушках полинялых саркофагов.
Двадцатый век отважно и громово
Былых богов вовсю клеймил на стенах.
А новый, перед новыми - по-новой,
Ползет демократично... на коленях.
А сфинксы, как обычно, прячут тайны
В сардонике извечной губ и лбов...
И вообще: коль не было б рабов,
Откуда появились бы тираны?