Я так скучив за тобою,
Що не маю більше слів.
Я жену слова з журбоюю
Не приймаю більше гнів
Забуваю ті розмови,
Не дивлюсь у небеса.,
Тільки бачу твої брови
Ти ж зникаєш мов роса.
Знову дощик накрапає,
Забиває всі сліди.
Та веселка заграває,
Але знов мовчала ти.
Хмари, хмари, серед лісу,
Листя к Осені ведуть
Я не пестив твої коси
Тебе очі не знайдуть.
То з’являєшся, мов сонце,
То зникаєш серед ночі.
Насміхаєшся, що хлопче
Хтось кохання напророчив.
Ти не вір ворожкам друже
Та долонь не золоти.
Сам знайдеш, ці губи пружні
На росі її сліди.