Не спіймати весну...
Не торкнутися ночі...
У мільйонах люстерок себе не знайти...
Зрозумій, це життя відбиватись не хоче,
а не зліплений з глини у п`ятницю ти...
І в десятку прохань на нетесаних брилах
цьому світу утриматись ніц не вдалось!..
От душа і літає на зламаних крилах
все міняючи вранці когось на когось...
Та й від перших, що серце віддали омані,
навіть досвіду нині, нехай йому грець!
Тільки й мрій - що звичайне останнє бажання,
щоб у Нього, нарешті, урвався терпець...
Але, тихш...хай хоч Янгол сьогодні проскоче
у твої запаковані в плівку світи,
де спіймати весну
і торкнутися ночі -
це в мільйонах люстерок себе не знайти..:)