Післясмак
вичавлює бог мене як з винограду сік,
здираючи шкіру й відкидуючи кістки,
Майстерніший цинік, майстерніший садівник,
І я наче глини шматок у його руці.
і очі прикривши я хрускіт чую кісток,
тіло м'яке опускається на підлогу,
за що ж ти всевишній ненавидиш так жінок,
Дав слабкість любити вірно надійно й довго.
І я відчуваю як ллється червоний сік,
І як відлітає в відро непотрібний м'якуш,
збираються друзі бога, у них пікнік,
Вони відкривають улюбленний симулятор.
Пригодницький, рольовий, вісімнадцять плюс,
Хто більше зможе витримати й не впасть,
І чорноротих зсипають на нас медуз,
І чорнооких підкидують нам нещасть.
Навіщо ж ти боже створив нас таких, жінок,
Невже щоб взвалити на плечі каміння шмат,
Ви пийте, господарю, сік, ще хоча б ковток,
Залишу по собі хоч приторний післясмак.