Зимонька навiдалась

Васютинская Галина
Степи, лiси, дахи, стежинки
Скрiзь пiд "бавовною" лежать.
Яскравi зiрочки-снiжинки
В промiннях Сонця мерехтять.

Дбайливо зимонька прийдешня
У ковдру обгорнула Свiт.
Радiе дiтвора тутешня,
Лунае вслiд за нею смiх.

Хрумтять льодинки мов цукерки
Морозним "щастям" на зубах.
Брязчать в колодязях цеберки -
Водичка свiжа у дворах.

Мов у перину, в снiг пухнастий
З розгону песик упiрнув.
Радiе, носиться, вухастий,
Для зимки серце розчахнув.

Вже прикривають дверi щiльно,
I дрова нарубав сусiд.
А теплий дим з труби повiльно
До неба тягне довгий слiд.