***

             ПАМ’ЯТЬ
 Світлій пам'яті М. П. Папуші присвячую.
 
Тече вода із джерела.
Купає віти в ній верба.
А пам’ять знову поверта
Мене до рідного села.
 
Колись бабуся там жила,
Що доброю хату гріла.
Там народилось все святе:
Любов і Віра, і Надія.   
 
Минали роки за роками…
І вже маленькому мені,
Коли робив я перші кроки,
Село здавалось раєм на землі.
 
Немов крізь землю провалились
Той рай, бабусине добро,
Коли її могилку
Снігом білим замело.
 
Своєю долею живу я—
У світ відкритеє вікно.
Як тепло ніжно гріє
Мені бабусине Добро
 

 6 січня 1985 р.
м. Цюрупинськ. Дитбудинок для дітей-інвалідів.
 
Пригадую: я (Олександр Беліченко)  отримав цього дня отримав посилку, в якій була записка, що її мати, котра виховувала мене до 14 років, спочила в Бозі. Я сів і за півгодини на одному подиху  написав цей вірш. Учитель німецької мови (Іван Харитонович Нікітченко) порадив мені замінити буквально одне слово.