Я падаю, Боже, та й піднімаюсь,
Роблю непотрібне та й зараз же каюсь.
Людина, людина, я всього людина,
Я хочу до Тебе. Гріховна родина
Мене не пускає,
Та біль на душі вже давно не вгаває.
Свій потяг до Тебе всім серцем я чую,
Благаю до Тебе, молюсь та кричу я
Боже!!! я маю на Тебе велику надію,
Не знаю, просити чи Тебе вже смію,
Та знаю я, Боже, що вже не в останнє
З такими словами до тебе звертання
В молитвах почуєшь Великий, о Боже.
Земля знемогла вже в гріхах і не може
Очей просушити від сльоз та й негоже
Негідникам сльози оті вибачати,
Негоже їм, Боже, ганьбу потурати.
Здіймається до неба людське благання,
А нам остається одне лиш чекання,
Надія і віра у серці жевріє,
Хай сивина де-не-де забіліє,
Ти вибач мені за молитви невмілі
Та перевір мою віру на ділі.