Буває важко навіть щось сказати,
Коли не знаєш вже куди тікати.
Чому це зараз, хочеться так знати?
Чому проблеми звикли нас шукати?
Здається, вже й немає віри,
Що може раптом щось допомогти.
Одні в житті всього лиш діри,
Які не просто навіть осягти.
Але ж, усе оце колись минає,
І стане легше неодмінно на душі.
І хочеться, напевно, тільки тиші,
І спокою щоб виспатись вночі.
Тому, потрібно мати сили,
Бо, вихід, знайдеться завжди!
І хай всередині ми подуріли,
Але ж такі ми назавжди.