Тебе цілують подумки мої.
Звикай, звикай, коли іще не звикла.
Ти їх іще ні разу не уникла,
ти – обрана на стать бажаної.
А подумки мої не знають меж...
Мене самого навіть сміливіше,
вони готові захотіти більше,
ще й подумки твої бентежать теж.
А подумкам так затишно... Вони –
летять, настільки вільні і розкуті,
що волю їхню нам не осягнути
і не збагнути їхньої вини...