***

Тяглися,дні наче равлики в полі,
Втома мов хутро лягала на плечі.
Хтось боявся відкрити пам'яті бандеролі,
А комусь хотілось позбутися порожнечі.
Хтось вином заливав свої рани,
Хтось чекав на своє просвітління ,
Та у кожного є надзвичайні мембрани,
Що запалюють сотні сердець для горіння .