ВПiЙМАНi - нарис антропологiчноii кризи буття

Ярослав Мельник 9
Мабуть кожному українцю, чи то філософу, та навіть й школяру, відомий вислів, що належить Г.С. Сковороді – «СВІТ ЛОВИВ МЕНЕ ТА НЕ СПІЙМАВ». Гадаю цей вислів хоча заполонив думки мислителів, але є неповним, однобічним. Тому тут слід поставитись дещо ширше, до процесу, до наслідків, до онтологічного сенсу виходячи з наступного. Звідси, не вдаючись у дискусію, виникли наступні міркування щодо зворотної інтерпретації «НЕ ВПІЙМАНІ», а власне у протистояння – «ВПІЙМАНІ». Адже в такому ключі, сенс буття набуває більш якісного значення та навантаження, завершенності для надання конкретної оцінки.
Так, сучасна інтерпретація прикметника «впіймані» доречна також відносно людини, а тому, тут слід мову в ширшому розумінні людини, власне про нас, про людей.
Насамперед, для того аби дискутувати в більш менш філософському напрямку, слід задатись питанням: чи є «впіймані» категорією філософії?, – і хоча філософи будуть мені можливо перечити, але вважаю що так. Чому?, – тому, що вдається дійсно звернути (провести) аналіз від загального до конкретного і, навпаки, а також, застосувати його до інших течій та теорій, іншої доктрини, тощо.
І так, яскрава ілюмінація «впійманих» проявляється в нашому бутті через те, що такі опосередковуються через констатацію конкретного факту, тобто – життєвих обставин, що набули та призвели певного статусу та форми, стану.
Серед них ми можемо визначити таких як ото:
живі і мертві – впіймані;
робітники та безробітні – впіймані;
одруженні та неодружені – впіймані;
обдаровані та не обдаровані – впіймані;
багаті та бідні – впіймані;
розумні та нерозумні – впіймані;
благі та ні – впіймані;
красиві та не дуже – впіймані;
веселі і сумні – впіймані;
світлі та темні – впіймані;
милуючі та ті, хто створює милість – впіймані;
читаючі та не читаючі – впіймані;
хворі та відносно здорові – впіймані;
шукаючі слави чи навпаки – потаємності – впіймані;
шукаючі відомості чи навпаки спокою і затишку – впіймані; і т.д.
«Впіймані» в зв’язку із чим, для чого, «впіймані» ким?
Впіймані через свідомість? (свою чи інших)? А якщо «інших» то чию – хто впіймав інших?
Впійманість – значить викриття, значить відомість (проявлення), значить відбувався у процесі «пошуку» контроль. Він був наявний, постійно присутній. Відбувався процес. Впійманість є процесом, процесом становлення, пізнання. Тут й окреслювався об’єкт та суб’єкт. Впійманість як процес відбувалась у тій чи інші формі, яка мала певні властивості. Впіймані не «до» а «після», або ж скоріш «під час».
Зрештою, якщо спостерігається рух чи навіть наявність духу, чи то бездіяльності – наявна впійманість за наявності матерії, ефіру нашої присутності.
Таким чином ми усі «впіймані». Наш вираз зовні, соціальний та інший статус вказує на одне – «впійманість».
МИ всі впіймані в певному сенсі. В сенсі того, що таким чином зумовлюємо показник того, ким ми є насправді, із чого ми складаємось, яка наша сутність насправді, чим ми живемо чи будемо жити, в якій реальності, в чому проявляються саме наші домінанти генів та покликань, яка наша мозаїка буття.
Все це означає одне: нас проявили, ми проявлені, ми відбулись, ми – «впіймані». .. (с)

п.с.: фото с нета