Спасибо, мама

Людмила Станоженко
Дмитрий Луценко

Как только ночами припомнится вновь
Из детства тревожная сказка,
Я маме «спасибо» не раз посылаю.
Спасибо за вечное чувство любовь,
За щедрую нежность и безграничную ласку,
За долгую, добрую ласку!

Склонив над кроватью приветливый лик,
В дремоте глаза закрывала.
Спасибо Вам, мама, спасибо Вам, мама,
Спасибо Вам, мама, за радости миг,
Тепло от руки, поправившей мне одеяло,
Руки, что теплей одеяла!

Я детства не жду, что вернется назад,
Не будет ни мамы, ни сказки.
Простите мне, мама, простите мне, мама,
Куда благодарность теперь передать
Бессонным ночам, никем не оплаченной ласке,
Ничем не оплаченной ласке!

Дмитро Луценко

Спасибі Вам, мамо

Я часто ночами пригадую знов
Дитинства сполохану казку
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за вічну любов
За вічну любов, і щедру, незміряну ласку,
І щедру, незміряну ласку!

Схилялось над ліжком привітне чоло,
Дрімали натомлені очі,
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за ваше тепло
За ваше тепло, і довгі недоспані ночі,
І довгі недоспані ночі!

Дитинства не жду я із вирію знов,
Не вернеш і мамину казку,
Спасибі вам мамо, спасибі вам мамо,
Спасибі вам мамо за вічну любов
За вічну любов, і всю неоплачену ласку,
І всю неоплачену ласку!