.відлунням пам"яті ти знову озовешся,
прийдеш до мене уночі ти в мої сни.
без тебе дожила до літа я і до весни
із думкою смирення, що не повернешся..
.відлунням тих магічних слів своєї простоти,
/що так легенько всі проблеми ми рішали/,
і цього щастя нашого..його так буде мало..
так дико стало..і не вистачає чистоти..
.відлунням..тим твоїм єдиним небуттям,
яке болюче так пронизує знов душу й серце..
без тебе - місяці ці вже не є життям,
і серце лише більше смутком тепер б"ється.
r810220