Що мріється? Не плакати навчитись...
Напевно, треба подивитись вбік,
затримати підступництво повік,
і – крізь вологу – небу помолитись.
Слова писати, а не говорити.
Хто зрозуміє – прочитає сам,
промовить сам осанну небесам,
навчиться сам життя без сліз прожити.
Та в кожній долі є щасливі миті,
коли в душі – піднесення гроза,
і ось тоді щасливая сльоза
потрібна, щоб життя не розлюбити...